9.2 Види конічних поверхонь та елементи конуса (0)

Конічні поверхні характеризуються такими геометричними параметрами: довжиною конуса l, великим D і малим d діаметрами,кутом похилу α (його утворюють вісь та твірна конуса - ), кутом конуса 2α, похилом П (), конусністю (або подвійним похилом). 

Елементи  конічної поверхні (а) та умовні позначення  конусності  на  кресленнях (б)

 

Конус — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї  точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску поверхню.

За ДСТУ: конус — узагальнений термін, під яким залежно від конкретних умов розуміють конічну поверхню, конічну деталь чи конічний елемент.

Частина конуса, що лежить між основою і площиною, паралельною до основи і знаходиться між вершиною і основою, називається зрізаним конусом.

Конусність (К) — відношення діаметра кола D основи конуса до його висоти H для повних кругових конусів або відношення різниці діаметрів D і d двох поперечних перерізів конуса до відстані l між ними  для зрізаних конусів. Конусність зазвичай записується як відношення двох чисел, наприклад: 1:5; 1:10; 1:12; 1:20.

Також конусність може задаватись кутом при вершині осьового перерізу конуса. Так, наприклад, конусності   1:20 відповідає кут 2°51'51,1".

На кресленнях конусність позначають за ГОСТ 2.307-68. Перед розмірним числом, що характеризує конусність, наносять знак «», гострий кут якого має бути спрямований у бік вершини конуса.