З м і с т

Тема 9. Технологія обробки конічних поверхонь (0)

Подкатегории

9.1 Типові деталі з конічними поверхнями (0)

Конічні (як зовнішні, так і внутрішні) поверхні характерні для багатьох деталей машин та різальних інструментів

img8-003

Різні деталі з конічними поверхнями 

а - конічне зубчасте колесо; б - конічна зенківка; 

в - центр токарного верстата; г - перехідна втулка

 Такі поверхні мають, зокрема, конічні шестерні центра верстата, конічні хвостовики свердел і кінцевих фрез; патрони цангові свердлильні, втулки перехідні та інші.

Просмотр материалов ...

9.2 Види конічних поверхонь та елементи конуса (0)

Конічні поверхні характеризуються такими геометричними параметрами: довжиною конуса l, великим D і малим d діаметрами,кутом похилу α (його утворюють вісь та твірна конуса - img8-002), кутом конуса 2α, похилом П (img8-009), конусністю (або подвійним похилом)

image006

Елементи  конічної поверхні (а) та умовні позначення  конусності  на  кресленнях (б)

 

Конус — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї  точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску поверхню.

За ДСТУ: конус — узагальнений термін, під яким залежно від конкретних умов розуміють конічну поверхню, конічну деталь чи конічний елемент.

Частина конуса, що лежить між основою і площиною, паралельною до основи і знаходиться між вершиною і основою, називається зрізаним конусом.

Конусність (К) — відношення діаметра кола D основи конуса до його висоти H для повних кругових конусів або відношення різниці діаметрів D і d двох поперечних перерізів конуса до відстані l між ними  для зрізаних конусів. Конусність зазвичай записується як відношення двох чисел, наприклад: 1:5; 1:10; 1:12; 1:20.

Також конусність може задаватись кутом при вершині осьового перерізу конуса. Так, наприклад, конусності   1:20 відповідає кут 2°51'51,1".

На кресленнях конусність позначають за ГОСТ 2.307-68. Перед розмірним числом, що характеризує конусність, наносять знак «img8-004», гострий кут якого має бути спрямований у бік вершини конуса.

Просмотр материалов ...

9.3 Способи обробки зовнішніх конічних поверхонь (0)

Способи обробки зовнішніх конічних поверхонь:

- широким різцем;

- поворотом верхньої частини супорта;

- поперечним зміщенням корпусу задньої бабки.

Обточування конічних поверхонь – відносно складний вид обробки. При обробці конічних поверхонь необхідно забезпечити одночасне відтворення двох показників: розміру 
діаметра і кута конуса.

Конічні поверхні завдовжки до 20...25 мм обробляють широким різцем (рис. а, б). Щоб дістати потрібний кут похилу, застосовують установочний шаблон: шаблон прикладають до заготовки, а до його похилої робочої поверхні підводять різець, потім шаблон прибирають і різець підводять до заготовки (рис., в).

Ris 7.6

Обробка коротких конічних поверхонь широким різцем:

а - зовнішньої поверхні; б - внутрішньої поверхні; в - установлення різця за шаблоном

Найбільш поширений спосіб обробки як зовнішніх, так і внутрішніх конічних поверхонь — подачею верхніх полозків при повернутій верхній частині супорта. Перевагою способу є широкий діапазон кутів похилу конуса. Проте цей спосіб передбачає ручну подачу верхніх полозків, що не забезпечує високої продуктивності та якості обробки. Крім того, недоліком є неможливість обробки довгих конічних поверхонь, оскільки довжина обробки обмежена ходом верхніх полозків супорта (наприклад у верстата 16К20 вона становить 180 мм).

Ris 7.7

Обробка конічних поверхонь при повернутих верхніх полозках супорта:

а - обточування зовнішньої поверхні; б - розточування внутрішньої поверхні

Поворот верхньої частини супорта виконують при відкручених гайках гвинтів кріплення поворотної плити. Значення кута повороту контролюють за поділками на поворотній плиті.

Більш точно налагоджувати верстат на заданий кут похилу конуса можна за допомогою універсального кутоміра Семенова, котрий закріплюють у пінолі задньої бабки (рис. ). Для цього в різцетримачі затискують індикатор, штифт якого торкається мірної планки кутоміра, а стрілка при подачі повернутих верхніх полозків має перебувати в одному (наприклад, у нульовому) положенні. Після налагодження на заданий кут поворотна плита супорта надійно фіксується болтами.

Різець слід установлювати строго по лінії центра, інакше твірна обробленого конуса буде криволінійною. Задля підвищення продуктивності обробки конічних поверхонь способом повороту верхньої частини супорта деякі сучасні токарні верстати оснащуються пристроєм автоматичної подачі верхніх полозків.

Ris 7.8

Схема застосування універсального кутоміра семенова для точного контролю кута повороту верхніх полозків супорта:

а - встановлення кутоміра; б - обточування конічної поверхні

Для обробки довгих положистих (α ≤ 10°) зовнішніх конічних поверхонь заготовку деталі встановлюють у центрах, а корпус задньої бабки зміщують спеціальним гвинтом у поперечному напрямі так, щоб вісь заготовки утворила кут а з віссю центрів верстата. При поздовжній подачі каретки різець обточуватиме на заготовці конічну поверхню з кутом похилу α. Зміщення «на токаря» дає конус з більшим діаметром з боку задньої бабки. Необхідне зміщення H, мм, і визначається із заштрихованого трикутника:

Обробка зовнішньої конічної поверхні способом зміщення корпусу задньої бабки

Просмотр материалов ...

9.4 Способи обробки внутрішніх конічних поверхонь (0)

Стандартні конічні отвори з невеликим кутом похилу (наприклад, конус Морзе) можна обробляти за допомогою спеціального набору стержневих інструментів. Після того, як отвір просвердлено, його обробляють двома східчастими зенкелями, а потім остаточно — конічною розверткою з гладенькими зуб'ями. Застосовують також спеціальний інструмент — двоперове конічне свердло-зенкер (ніж), за допомогою якого можна обробляти стандартні інструментальні внутрішні конуси.

Ris 7.14

Набір стержневих інструментів для обробки конічних отворів:

а - свердло; б, в - конічні зенкери; г - конічна розвертка

Ris 7.15

Двоперовий конічний зенкер (ніж) для обробки стандартних конусів морзе

Отвори під стандартні конічні штифти свердлять спеціальними конічними свердлами. Короткі внутрішні конуси (наприклад, внутрішні фаски) обробляють різцем або зенківкою.

Ris 7.16

Обробка внутрішніх конічних поверхонь:

а - свердління отворів під штифт конусним свердлом; б - зрізання внутрішньої фаски різцем; в - обробка внутрішньої фаски зенківкою

Перед розточуванням різцем внутрішньої конічної поверхні заготовку свердлять і розсвердлюють до утворення східчастої поверхні, залишаючи для остаточного розточування конічної поверхні припуск 2...4 мм на бік.

Для обробки партії деталей зі спряженими зовнішніми й внутрішніми конічними поверхнями рекомендується постійне налагодження. Обробку внутрішнього конуса в цьому разі виконують перевернутим розточувальним різцем при зворотному обертанні шпинделя.

Ris 7.17

  Попередня обробка під розточування конічного отвору

а - східчасте розсвердлювання (розточування); б - остаточне розточування

Ris 7.18

Розточування внутрішньої поверхні розточувальним різцем з головкою, відігнутою вправо (α - кут похилу конуса)

Просмотр материалов ...

Технологічний процес виготовлення деталі «конічна втулка» (0)

Безымянный

Для виготовлення деталі використовується заготовка - прокат круглого перетину, Ø30мм.

1. Точити торець прохідним відігнутим різцем.

2.точити поверхню Ø15мм, на довжину 20мм прохідним упорним різцем.

3. Точити конічну поверхню на заданий кут

5

За довідником визначаємо кут, а = 7 ° 05 ' Налаштування верстату на обробку конічної поверхні методом повороту верхніх салазок супорта. Обробка виконується прохідним упорним різцем.

4. Відрізати готову деталь відрізним різцем

Просмотр материалов ...