6.10 Технологія отримання центрових отворів. Форма центрових отворів, їх геометричні параметри та призначення (0)

Обточування деталей у центрах – найпоширеніший спосіб обробки на токарних верстатах. Для закріплення деталей в центрах у торцях деталей мають бути насвердлені центрові отвори.

 

 

 Форми центрових отворів:

а – без запобіжного конуса; б – із запобіжним конусом

 

На рисунку показано нормальний центровий отврів, що складається з конічної та циліндричної частин. Кут конічної частини центрового отвору має точно відповідати куту центрів верстата. Зазвичай від дорівнює 60⁰, але при обробці великих і важких деталей застосовують центри з кутом 75 або 90⁰. Циліндрична частина отвору служить для розвантаження вершини центру і для вміщення невеликої кількості мастила, у випадку коли отвір сполучається із заднім центром.

На рисунку б показано центровий отвір із запобіжним конусом у 120⁰, який захищає основний конус від забоїн і полегшує обробку (підрізання) торця. Центрові отвори із запобіжним конусом застосовують для деталей, що піддаються багаторазовому встановленню на верстати. Розміри отворів обирають у залежності від діаметра заготовки.

На рисунку «а» показано правильний центровий отвір, а на рисунку «б» – центровий отвір без циліндричної частини. За відсутності циліндричної частини відбувається видавлювання мастила; останнє веде до швидкого нагрівання та сильного зносу стінок конічного отвору та заднього центру.

 

Центрові отвори:

а – правильний; б, в, г, д – неправильні за розмірами; е, ж – неправильні за розташуванням