З м і с т

Тема 4 Токарні різці (0)

Подкатегории

4.1 Токарні різці, їх будова і класифікація. Елементи головки різця. Основні кути різця та їх призначення (0)

Основним інструментом для роботи на токарно-гвинторізному верстаті є токарний різець. Їх існує велика кількість. Є окремі різці для точіння, підрізання, відрізання конічних та циліндричних поверхонь, також є різці за допомогою яких можна нарізати як зовнішню так внутрішню різьбу.

Вони можуть пересува­тися вздовж, поперек та під кутом до осі обертання деталі. Поєднання таких рухів деталі та різального інструмента - різця дає змогу отри­мувати різноманітні поверхні різьб: циліндричні, конічні, фасонні, гвинтові, торцеві площини.

Токарний різець — є не лише клиноподібним різальним інструментом, який під час обробки заглиблюється в тілозаготовки й поступово знімає стружку.

Токарний різець складається з двох частин: робочої, яка знімає стружку, і держака, призначеного для закріплення різця в різцетримачі верстату.

1

  Токарні різці    
 
 
2

Склад токарного різця

 

Токарні різці класифікують: за матеріалом різальної частини, характером операцій, напрямом руху, формою різця, конструкцією.

За матеріалом різальної частини різці бувають: 

швидкорізальні, твердосплавні, мінералокерамічніалмазні, ельборові.

За напрямом подачі різці бувають праві і ліві. Праві і ліві різці визначають накладенням руки на різець. Для визначення виду різця на нього накладають руку долонею вниз таким чином, щоб пальці були спрямовані до вершини різця; лівим називають різець, головна ріжуча кромка якого по розташуванню збігається з напрямком великого пальця лівої руки; правим називають різець, головна ріжуча кромка якого по розташуванню збігається з напрямком великого пальця правої руки.

3

Різновиди різців:

а - праві і ліві за формою головок, б - прямий, в - відігнутий,

г - вигнутий, д - з відтягнутої головкою

 

За формою головки різці діляться на прямі і відігнуті.

Прямими різцями називають різці, у яких вісь головки різця є продовженням або паралельна осі тіла різця.

Вигнутими різцями називають різці, у яких вісь головки різця нахилена вправо або вліво від осі тіла різця. За формою стрижня розрізняють різці прямі і зігнуті. У вигнутих різців вісь тіла різця при вигляді збоку вигнута.

Різці, у яких робоча частина (головка) вужче стрижня, називають різцями з відтягненою головкою. Відтягнена головка може бути симетричною відносно осі різця, відтягненою вправо, коли при накладенні на різець долоні правої руки головка виявляється зрушеної у бік великого пальця правої руки, або відтягненою вліво, коли при накладенні долоні лівої руки головка виявляється зрушеною у бік великого пальця лівої руки.

За способом виготовленнярозрізняють різці цільні і складові.

Цільні різці виготовляють з одного шматка інструментального матеріалу, складові - з двох окремих частин - пластинки і стрижня або головки і стержня. Цільні різці виготовляють з вуглецевої або легованої інструментальної сталі. У складових різців головки або пластинки виготовляють зі швидкорізальної сталі (пластинки також з твердих сплавів), а стрижні - з конструкційної сталі. Пластинки або головки зі швидкорізальної сталі приварюють, а пластинки з твердих сплавів припаюють або кріплять механічно.

За характером виконуваних операцій різці діляться на прохідні чорнові і чистовіфасоннівідрізніканавочні і т. д.

4

Класифікація токарних різців

 

 Різець є головним інструментом токаря. Працездатність мірою  різця  значною залежить від геометричних параметрів його ріжучого леза, тобто від сукупності кутів, що  визначають положення елементів леза у просторі. Геометрія токарного різця складається з: головних кутів різця, кутів різця в плані та кутів нахилу ріжучого леза. До головних  кутів  токарного різця такі відносяться:  передній кут γ; головний задній кут α; кут загострення β; кут різання δ.

5

ГОЛОВНІ КУТИ РІЗЦЯ (КУТИ РОБОЧОГО ЛЕЗА):

γ - передній; β - загострення; α - задній; δ – різання

Сумма головних кутів складає 900. Σ = γ+ α+ β+ δ= 900.

Числові значення кутів різця приймають за таблицями «Довідника токаря» залежно від умов обробки.

Кутами в плані називають кути між різальною кромкою різця й напрямом подачі:

φ — головний кут у плані, φ1 — допоміжний

6

Кути різця в плані:

φ - головний; φ1 – допоміжний  ۼ -кут при вершині різція

 

Сума  кутів в плані дорівнює 1800.    Σ  =    φ  +  φ1+  ۼ = 1800.

Числові значення кутів різця приймають за таблицями «Довідника токаря» залежно від умов обробки.

Просмотр материалов ...

4.2 Заточування та доведення різців. Контроль геометрії різців (0)

   На передній поверхні різця стружка «вироблює» заглиблення (лунку) завглибшки h. При подальшому спрацюванні лунка збільшується й може дійти до різальної кромки, спричинюючи її руйнування. Проте практично цього не відбувається, оскільки інструмент завчасно переточують по задній поверхні. Лунка ж, збільшуючи передній кут різця, полегшує процес різання й навіть корисна.

   Тертя по поверхні різання заготовки призводить до спрацювання задньої поверхні різця: тут утворюється площадка заввишки h3. Чим більша висота площадки, тим більше тертя, відповідно більше нагрівання і швидше відбувається дальше спрацьовування; розміри площадки збільшуються, і це знову прискорює нагрівання та стирання інструмента. Значне спрацювання задньої поверхні небезпечне для різця, оскільки може призвести до руйнування кромки. Частіше буває спрацьовування як по передній, так і по задній поверхні.

7

Види спрацювання різця:

а  - по задній поверхні - площадка; б - по передній поверхні - лунка; в - по передній і задній поверхням

   Час роботи інструмента до спрацювання на значення hдоп називається періодом стійкості (стійкістю) T, хв. Інакше кажучи, стійкістю  називається машинний час роботи різця до переточування. Стійкість різального інструмента залежить від багатьох факторів: матеріалу інструмента, оброблюваного матеріалу, геометрії інструмента, режиму різання, якості змащувально-охолоджувальної рідини тощо. Найбільший вплив на стійкість справляє швидкість різання: чим вона вища, тим більше енергії витрачається на процес різання, більше виділяється тепла, інтенсивніше відбувається спрацювання (теплове й абразивне) поверхонь, що зазнають тертя, і тим менший період стійкості.

   Для заточування різець укладають підошвою на підручник, потім за допомогою сегмента 8 та поворотного столика 9 регулюють положення різця відносно шліфувального круга і встановлюють потрібний задній кут. Вершина різця має розташовуватися на рівні центра круга або дещо вище нього (але не більше, ніж на 10 мм). Під час заточування різець злегка притискують заточуваною поверхнею до круга, що обертається, й безперервно пересувають уздовж робочої поверхні круга.

   Загострення різців виконують на точильно-шліфувальному верстаті («точилі»). Його основний вузол – шпиндельна головка 4 – становить вмонтований електродвигун.На обох кінцях вала шпинделя встановлені шліфувальні круги 3: один – з електрокорунду для заточування різців, частину яких виготовлено з швидкорізальної сталі; а другий – із зеленого карбіду силіцію – для заточування твердосплавних різців.

8

Точильно-шліфувальний верстат (точило):

а - загальний вигляд; б - схема встановлення підручника;
1 - станина; 2 - резервуар для води; 3 - шліфувальний круг;
4 - шпиндельна головка; 5 - щиток;6 - захисний щиток;
7 - регульований підручник; 8 - поворотний сегмент;
9 - поворотний столик; 10 - пульт керування

9

Порядок заточування та доведення твердосплавних різців:

а - заточування по державці; б - по пластинці;

в - радусна канавка (B = 3 мм, R = 5 мм); г - доведення по задній поверхні; 

д - по передній поверхні (f = 1...2 мм; γ = 3°); е - по вершині (r = 1...2 мм)

   При заточуванні й доведенні різців слід дотримуватися такої послідовності: спочатку заточують головну й допоміжні задні поверхні по державці, потім їх же – по пластинці з твердого сплаву. Після цього заточують стружколамну канавку й нарешті доводять стрічечки по головній задній поверхні, по передній поверхні й по вершині.

   Після заточування різці піддають доведенню на алмазних доводочних кругах. Алмазоносний шар таких кругів містить алмазний порошок звичайної міцності, зв’язку бакелітову (Б). Швидкість обертання алмазного круга при доведенні становить 20...25 м/с. Алмазне доведення дає змогу досягти шорсткості поверхні леза 10–11-го класів, що забезпечує високу гостроту різальної кромки й підвищує довговічність різця в 1,5...2 рази. Твердосплавні різці, які треба доводити, повинні мати такі кути леза, щоб алмазний круг «працював» тільки по пластинці й не торкався державки різця (інакше він буде швидко «засалюватися»).

10

Пристрій для алмазного доведення різців

    Після заточування геометрію різця контролюють за допомогою шаблонів або кутоміра універсального або ж спеціального.

Просмотр материалов ...

4.3 Установлення різців в різцетримачі (0)

Різець установлюють у різцетримачі таким чином, щоб його вершина була розташована на рівні осі. Контроль здійснюють за центром задньої бабки (а) або за шаблоном (б).

11

Контроль встановлення вершини різця:

а - за центром задньої бабки; б - за шаблоном

Під підошву різця підкладають підкладки з м'якої листової сталі, кількість яких має бути якомога меншою, а підошва різця повинна міцно спиратися на підкладки всією поверхнею

12

Встановлення підкладок під підошву різця

Крім  того,  що  різець  має  бути  встановлений  по  центру  з  віссю  обертання  верстату,  виліт  різця  має  бути  мінімальним, закріплення  надійне,  різець затискують у різцетримачеві не менш як двома гвинтами.

Виліт різця з різцетримача має не перевищувати півтори висоти державки (l ≤ 1,5Н).

 13

Виліт різця з різцетримача

Просмотр материалов ...