З м і с т

Тема 3. Аксонометричні та прямокутні проекції (0)

Подкатегории

3.1. Креслення та ескіз деталей (0)

Загальні відомості про ескізи

Ескізом називають креслення тимчасового користування, яке містить зображення деталі та всі дані, потрібні для її виготовлення. Виконують ескізи спрощено – від руки, без застосування креслярських інструментів, без масштабу, але з дотриманням пропорцій між частинами зображуваної деталі.

Ескізи застосовують при проектуванні нових та вдосконаленні існуючих виробів. Саме за допомогою ескізу втілює на папері свою ідею, свій творчий задум архітектор, проектувальник, конструктор, раціоналізатор. Ескізи виконують і тоді, коли у виробничих умовах виникає термінова потреба виготовити нову деталь замість тієї, яка вийшла з ладу, а запасна відсутня. Часто за ескізами виконують креслення деталей.

За змістом ескіз не відрізняється  від креслення. Для  порівняння  на рис. 1 показане ескіз (б) та креслення (в) одного і того ж предмета (а).

Незважаючи на допустимі спрощення, ескіз, як і креслення, дає достатнє уявлення про зображений на ньому предмет, його розміри, про шорсткість його поверхонь тощо.

Ескізи виконують на папері у клітинку. Наявність на папері клітинок полегшує й прискорює проведення ліній (особливо паралельних і перпендикулярних ліній, а також ліній штриховки під кутом 45°) та виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко додержуватися пропорційності частин предмета,

Послідовність виконання ескізів

Щоб правильно виконати ескіз предмета, необхідно дотримуватися певної послідовності. Послідовність виконання ескізу умовно поділяють на дві стадії: підготовчу та основну.

Підготовча стадія складається з таких необхідних станів.

1. Ознайомлення з деталлю, встановлення її назви та призначення, а також виявлення матеріалу, з якого деталь виготовлено.

2. Вивчення конструктивних особливостей деталі та аналіз її геометричної форми.

3. Визначення робочого положення деталі у виробі або на основній операції у процесі виготовлення.

4. Вибір головного зображення, яке повинно давати якнайповніше уявлення про форму деталі. Головним зображенням на ескізі може бути вигляд, повний розріз чи поєднання вигляду з розрізом. Найчастіше за головне зображення обирають положення деталі у процесі її виготовлення. При виборі головного зображення слід враховувати можливість зображення якнайбільшої кількості елементів деталі видимими.

5. Визначення необхідної кількості зображень на ескізі — виглядів, розрізів, перерізів і виносних елементів. Кількість зображень повинна бути якнайменшою і разом з тим достатньою, щоб давати повне уявлення про форму і будову зображеної деталі.

6. Визначення приблизного (окомірного) масштабу зображень і вибір потрібного формату аркуша паперу.

7. Приготування необхідних для виконання ескізу інструментів та матеріалів.

На основній стадії виконують такі дії.

1. Готують аркуш паперу: проводять рамку, розмічають і креслять основний напис.

2. Визначають положення зображень на полі креслення. Для цього проводять осі симетрії або осі наявних у деталі отворів.

3. Компонують зображення на полі ескізу. Для цього тонкими лініями розмічають габаритні прямокутники, які визначають зовнішні контури зображень.

4. Наносять центрові та осьові лінії, контури конструктивних елементів і зовнішніх контурів деталі, дотримуючись пропорційних співвідношень між усіма її елементами й частинами.

5. Виконують необхідні розрізи та перерізи. Побудову всіх зображень на ескізах здійснюють так само, як і на кресленнях.

6. Наносять виносні та розмірні лінії.

7. Обмірюють деталь і наносять розмірні числа.

8. Наносять умовні позначення шорсткості поверхонь.

9. Обводять усі видимі контури зображень суцільною товстою основною лінією, виконують штриховку розрізів і перерізів.

10. Заповнюють основний напис, де зазначають назву предмета і матеріал, з якого його виготовлено. Масштаб в основному написі на ескізі не вказують. Назву деталі в основному написі дають у називному відмінку, наприклад: «Призма встановлювальна», «Втулка». Назву матеріалів вказують відповідно до існуючих вимог.

На завершення перевіряють ескіз. При цьому необхідно впевнитись, що зображення побудовано правильно і дає повне уявлення про форму предмета і його окремих частин; зображення доповнено необхідними розмірами й умовними позначеннями. Незважаючи на допустимі спрощення при виконанні ескізів, лінії на ескізі мають бути рівними і чіткими, а всі написи і позначення – акуратними.

ЗАПИТАННЯ

1. Яке призначення ескізу деталі? Про що з нього можна дізнатися?

2. У чому полягають особливості виконання ескізів?

3. Чим ескіз відрізняється від креслення?

Просмотр материалов ...

3.2. Розташування проекцій на кресленні (0)

Прямокутні проекції деталей.

Прямокутним називають проеціювання, в якого всі проеційовані промені паралельні між собою і падають на площину проекцій під прямим кутом (рис. 1).

Прямокутне проеціювання

Креслення деталі повинно максимально чітко передати вигляд предмета. Для цього застосовують тригранний кут (рис. 2)

Деталь, яку проектують, розташовують у просторі тригранного кута (рис. 3) і послідовно розглядають з трьох боків: спереду, зверху і зліва. Щоб побудувати креслення деталі, всі три площини проекцій суміщають в одну. Для цього горизонтальну площину повертають вниз, а профільну - праворуч (рис. 2,а)до суміщення з фронтальною площиною проекцій. Таким чином, креслення складається з трьох прямокутних проекцій деталі (рис. 2,б): фронтальної, горизонтальної та профільної. На кресленні всі три проекції розміщують у проекційному зв'язку.

Просмотр материалов ...

3.3. Позначення і написи на кресленнях (0)

Ви вже ознайомились з основними правилами нанесення розмірів на кресленнях. Ці правила визначені державними стандартами, і їх обов'язково дотримуються під час виконан­ня будь-якого креслення. Важливо також знати, які саме розміри і де треба наносити на виглядах предмета. Як же це визначити?

Розміри на кресленні наносять для того, щоб дати якнай­повніше уявлення про предмет в цілому та співвідношення його окремих частин. Цій меті підпорядкований і вибір міс­ця для нанесення розмірів. Розглянемо це на прикладах.

Розмір усього предмета, два вигляди якого показано на ри­сунку 91,а,визначають його довжина — 50 мм, ширина — 32 мм і висота — 45 мм. Ці розміри називають габаритними, тому що вони визначають граничні (найбільші) величини об­рисів предмета.Габаритні розміри обов'язково мають бути на­несені на кресленні предмета.

Форма предмета утворена поверхнями двох геометричних тіл: паралелепіпеда і циліндра. Тобто предмет можна уявно розчленувати на ці тіла (рис. 91,б).Вам відомо, що розмір паралелепіпеда визначається його довжиною, шириною і висотою (товщиною), а розмір циліндра — діаметром основи і висотою. Числові значення цих величин (рис. 1, а) і повинні бути на кресленні.

Рис. 1. Нанесення розмірів на кресленні предмета

Наносячи розміри на кресленні, слід пам'ятати і про те, що складові частини предмета можуть бути по-різному розміщені між собою. Отже, на кресленні потрібні ще й розміри, які виз­начають взаємне положення частин предмета. Такі розміри називаютькоординуючими.Наприклад, положення циліндра на паралелепіпеді (рис. 1,а)визначають два розміри: 25 і 16 мм. Це і є координуючі розміри.

Тепер ми визначили всі розміри, які повинні бути на крес­ленні предмета. Але перш ніж наносити їх, слід звернути увагу на деякі умовності.

Кожний розмір на кресленні зазначають тільки один раз.Наприклад, якщо на головному вигляді (рис. 1, а) нанести розмір основи циліндра Æ24, то на вигляді зверху його нано­сити не треба. Довжина і ширина паралелепіпеда водночас є і габаритними розмірами: їх теж необхідно вказати тільки один раз.

Візьміть до уваги, що розмір, який визначає висоту цилін­дра, в даному випадку наносити не треба. Висота циліндра визначається як різниця між загальною висотою предмета (45 мм) і товщиною основи (15 мм) і дорівнює З0 мм.

Наносячи розміри на кресленні,менші розмірні лінії роз­міщують ближче до контура зображення, а більші далі від нього.Так, розмір 15 мм на головному вигляді (рис. 91, а) знаходиться ближче до зображення, а 45 — далі. Так само розміщені розміри 25 і 50 мм на вигляді зверху. Розміри 45 (на головному вигляді) і 50 мм (на вигляді зверху) — це габа­ритні розміри. Отже, габаритні розміри, які завжди більші від інших, розміщують далі від зображення, ніж решту. Додержання цього правила дає змогу уникнути зайвих пере­тинів розмірних і виносних ліній.Відстань між паралельними розмірними лініями має бути від 6 до 10 мм.

На рисунку 2,апоказано креслення предмета більш складної форми. Його зовнішня поверхня утворена двома паралелепіпедами (горизонтальним і вертикальним) і напівциліндром, розміщеним на вертикальному паралелепіпеді. Отвір у вертикальній частині предмета має форму циліндра, а горизонтальний прямокутний виріз — паралелепіпеда. Внутрішня і зовнішня циліндричні поверхні співвісні, тобто мають спільну вісь (вона розміщена горизонтально). Таким чином, предмет можна умовно розчленувати на три паралелепіпеди, циліндр і напівциліндр. Розміри цих геометричних тіл показано на рисунку 2,б.

На кресленні предмета, як і у попередньому випадку, слід нанести розміри його окремих частин, координуючі й габаритні розміри. Ці розміри нанесено, як показано на рисунку 2,а.

Зверніть увагу, що під час нанесення розмірів були зас­тосовані деякі умовності. Висота циліндра, який визначає форму отвору, дорівнює товщині вертикально розміщено­го паралелепіпеда, а також висоті напівциліндра. Цей розмір — 20 мм — показано один раз. Так само довжина прямокутного вирізу однакова з шириною горизонтально­го паралелепіпеда, тому її також окремо не показано. Ши­рина обох паралелепіпедів дорівнює габаритному розміру всього предмета по його ширині, тобто розмір 40 мм одно­часно дає уявлення про ширину двох складових частин предмета і про його граничний розмір по ширині.

На кресленні є два координуючих розміри: 10 і 50 мм. Перший визначає положення прямокутного вирізу, а другий — положення осі двох співвісних циліндричних поверхонь. Висота предмета (габаритний розмір) не вказана — вона дорівнює сумі координуючого розміру 50 мм і радіуса напівциліндра — 20 мм. Окремо не вказано висоту вертикального паралелепіпеда. її слід визначити як різницю між координуючим розміром 50 мм і товщиною горизонтального паралелепіпеда 22 мм.

Всі розміри наносять, як правило, поза контуром зобра­ження і так, щоб розмірні лінії не перетиналися. Відстань між контуром зображення і найближчою до нього розмірною лінією повинна бути не менше 10 мм.

Просмотр материалов ...

3.4. Побудова проекцій геометричних тіл (0)

Форма деталей, що зустрічаються в техніці, являє собою поєднання різних геометричних тіл або їх частин.

До основних геометричних тіл відносяться паралелепіпед, різні призми і піраміди, циліндр, конус і кулю. Кожне з цих тіл має свої обмежують поверхні. За характером обмежуючих поверхонь геометричні тіла діляться на дві основні групи: багатогранники і тіла обертання.

Многогранниками називаються тіла, обмежені плоскими поверхнями: паралелепіпед, різні призми і піраміди.

Тіла обертання обмежені плоскими і кривими поверхнями, отриманими обертанням утворює лінії навколо осі: циліндр, конус, куля і деякі інші.

Для виконання креслень деталей потрібно вміти правильно зображати геометричні тіла.

Найбільш простим є побудова прямокутних проекцій прямого кругового циліндра з вертикальною віссю.

Побудова починається з зображення підстави циліндра, що представляє собою плоску фігуру - круг. Оскільки коло розташований паралельно площині проекцій і, отже, зображується на ній без спотворень, його горизонтальна проекція буде також колом, а фронтальна і профільна - горизонтально розташованими відрізками прямих, рівними діаметру кола. Фронтальна і профільна проекції циліндра окреслюються відрізками прямих, що представляють проекції його підстав і бічних контурів. На всіх проекціях проводять осі симетрії. Розміри циліндра визначаються діаметром його заснування і висотою.

З малюнка видно, що фронтальна і профільна проекції циліндра однакові. Тому в даному випадку профільна проекція зайва. Однак креслення всіх геометричних тіл виконані в трьох проекціях, щоб показати, які проекції вони мають.

Мал. 1. Проектування основних геометричних тел.

Побудова зображень конуса обертання (рис. 1 б) багато в чому схоже з побудовою зображень циліндра. Горизонтальна проекція конуса являє собою коло, на якому перетином центрових ліній показана проекція вершини конуса. Діаметр кола дорівнює діаметру підстави конуса. Два інших зображення конуса представляють собою трикутник, висота яких дорівнює висоті конуса. На цих проекціях проводять осі симетрії. Для конуса вказують діаметр його заснування і висоту.

На рис. 1 в представлені креслення і наочне зображення кулі. Все-проекції кулі - круги діаметром, рівним діаметру кулі. На кожному зображенні проводяться центрові лінії.

Так само, як і куля, куб має три однакові проекції (рис. 1 г). К у б це тіло, всі грані якого - квадрати, зображувані на площинах проекцій в натуральну величину. Розміри куба визначають три виміри - довжина, ширина і висота.

Побудова зображення правильної трикутної призми (рис. 1 д) слід починати з підстави, т. Е. Рівностороннього ^ трикутника, який розташовують паралельно горизонтальній площині проекцій. Тому горизонтальна проекція трикутної призми є рівносторонній трикутник. На фронтальній площині проекцій задня грань призми зображується в натуральну величину, а дві передні грані - з спотворенням. Ширина прямокутника, що представляє собою профільну проекцію, дорівнює висоті трикутника підстави призми. На горизонтальній і фронтальній ^ проекціях проводять осьові лінії, на профільній проекції вісь симетрії відсутня.

Побудова прямокутних проекцій правильної шестикутної призми (рис. 1 е) також починають з горизонтальної проекції, яка представляє собою правильний шестикутник. На фронтальній проекції середня грань зображується в натуральну величину, а ширина бічних граней спотворена. На профільної проекції обидві грані також зображуються спотвореними за розмірами. Розміри правильної шестикутної призми визначаються її висотою і шириною, рівній подвоєній довжині сторони підстави.

На рис. 1 ж наведені три проекції і наочне зображення правильної чотирикутної піраміди. Підстава її, паралельне горизонтальній площині проекцій, як і в попередніх випадках, проектується в натуральну величину, т. Е. Є квадрат. Бічні ребра, що йдуть з вершин основи до вершини піраміди, зображуються на ньому діагоналями. Фронтальна і профільна проекції представляють собою трикутник, висота яких дорівнює висоті піраміди. На цих проекціях проводять осі симетрії, а на горизонтальній проекції необхідно провести дві осі симетрії. Для правильної чотирикутної піраміди наносять довжини двох сторін підстави і висоти.

Аналогічно побудові зображень чотирикутної піраміди будуються три проекції правильної шестикутної піраміди. Горизонтальною проекцією її є правильний шестикутник з діагоналями, які зображують бічні ребра. На фронтальній проекції показують три грані, а на профільній - дві. На фронтальній і горизонтальній проекціях; проводять осі симетрії. Розміри правильної шестикутної піраміди визначаються її висотою і шириною, що дорівнює довжині двох сторін підстави.

Просмотр материалов ...

3.5. За даними зображеннями побудувати три проекції деталі (0)

Побудова трьох проекцій деталі за її наочним зображенням

Правильна послідовність побудови виглядів дає змогу уникнути зайвих витрат часу на виконання креслень. Побудову виглядів починають з розмічання загальних обрисів предмета на кожному вигляді. Ці обриси утворюються паралелепіпедом, який обмежує предмет спереду і ззаду, зверху та знизу, зліва і справа. Такий паралелепіпед обмежує предмет по довжині, висоті та ширині, тому його називають габаритним. Спроеціювавши габаритний паралелепіпед на площини проекцій, дістають на них прямокутники, які обмежують загальні обриси виглядів предмета. Усередині цих прямокутників і будують вигляди. Щоб уявити, як це робиться, звернемось до прикладу.

На рисунку 1, а показано предмет, форма якого потребує побудови на кресленні трьох виглядів (рис. 1, б). Головному вигляду відповідає напрям проеціювання за стрілкою А. Паралелепіпед, яким можна обмежити предмет, має розміри його найбільшої довжини, висоти та ширини - 50×32×28 мм. Проекції цього паралелепіпеда являють собою прямокутники (рис. 1, в). На фронтальній площині проекцій прямокутник визначає довжину і висоту предмета, тобто розміри 50 і 32, на горизонтальній - довжину і ширину, тобто розміри 50 і 28, на профільній - ширину і висоту, тобто розміри 28 і 32. Кожний вимір предмета показано без спотворень двічі: довжину - на фронтальній і горизонтальній площинах, висоту - на фронтальній і профільній, ширину - на горизонтальній і профільній площинах проекцій. Всі три прямокутники розміщують у проекційному зв'язку.

Контури прямокутників і наступні побудови усередині них виконують спочатку тонкими лініями. Оскільки предмет симетричний відносно вертикальної поздовжньої площини, то на виглядах зверху і зліва повинні бути осі симетрії. Для цього на прямокутниках, які дістали на горизонтальній і профільній площинах проекцій, проводять штрихпунктирні лінії.

Предмет має два прямокутних вирізи: один - з лівого боку, а другий - зверху вздовж предмета. Лівий виріз починають будувати на головному вигляді. Для цього на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, а на відстані 20 мм від верхньої грані - горизонтальну лінію (рис. 1, г). Далі будують проекції вирізу на виглядах зверху і зліва. На вигляді зверху на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, паралельну цій грані. На вигляді зліва проводять горизонтальну лінію на відстані 20 мм від верхньої грані. Проведена лінія на вигляді зверху розміститься на рівні вертикальної грані зрізу, а на вигляді зліва - на рівні його горизонтальної грані.

Щоб забезпечити кращий проекційний зв'язок між зображеннями частин предмета на виглядах і прискорити виконання побудов, доцільно скористатись пініячи проекційного зв'язку. Побудову проекції вирізу на вигляді зверху виконують за допомогою вертикальної лінії зв'язку, а на вигляді зліва - горизонтальної (лінії зв'язку на рис. 1, г показано стрілками). Лінії проекційного зв'язку проводять тонкими лініями, які після закінчення всіх побудов стирають.

Поздовжній виріз починають будувати на вигляді зліва. Для цього відкладають по 8 мм вліво і вправо від осі симетрії і через знайдені точки проводять дві вертикальні лінії. Потім на відстані 10 мм від верхньої грані проводять горизонтальну лінію (рис. 1,д). На головному вигляді контур вирізу (його нижня грань) буде невидимим. Його будують за допомогою горизонтальної лінії проекційного зв'язку і показують штриховою лінією. Щоб побудувати виріз на вигляді зверху, проводять лінії проекційного зв'язку між виглядами зліва і зверху. Для цього застосовують допоміжну пряму креслення. Таку назву має лінія, яку проводять праворуч від вигляду зверху під кутом 45° до рамки креслення.

Щоб побудувати допоміжну пряму, продовжують до взаємного перетину осі симетрії виглядів зверху і зліва. Через знайдену точку к проводять пряму під кутом 45° до осей (рис. 1, д). Це й буде допоміжна пряма. її можна побудувати й по-іншому: продовжують до перетину горизонтальну і профільну проекції грані, що проеціюється у вигляді відрізків прямих. Через знайдену точку к1 проводять так само під кутом 45° допоміжну пряму.

Вертикальні лінії зв'язку, що йдуть від вигляду зліва, доводять до допоміжної прямої. З точок їх перетину (рис. 1, д) проводять горизонтальні лінії зв'язку і виконують необхідні побудови.

Побудову зображення ціліндричного отвору (рис. 1, є) починають з вигляду зверху. Для цього спочатку знаходять центр кола отвору. Він лежатиме на осі симетрії вигляду і на відстані 15 мм від лівого краю нижньої частини предмета. Через знайдену точку проводять другу осьову лінію і креслять коло діаметром 10 мм. Зображення отвору на головному вигляді і вигляді зліва будують за допомогою ліній проекційного зв'язку. На цих зображеннях отвір невидимий, тому його показують штриховими лініями. Осьова лінія отвору на вигляді зліва збіглася з віссю симетрії вигляду.

З лівого боку предмета на нижній його частині є два похилі зрізи (скоси). Спочатку їх будують на вигляді зверху (рис. 1, є),потім на головному вигляді і вигляді зліва. Для цього проводять вертикальну лінію проекційного зв'язку до головного вигляду і дві горизонтальні лінії зв'язку до вигляду зліва, скориставшись допоміжною прямою.

Наприкінці всі видимі частини предмета на зображеннях обводять суцільною товстою основною лінією, а допоміжні лінії, за допомогою яких здійснювалася побудова зображень, стирають.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

За даним зображенням побудуйте три проекції деталі, проставте розміри

 

Просмотр материалов ...

3.6. Побудова третьої проекції деталі за двома заданими (0)

Розглядаючи деталь як поєднання геометричних тіл, форма зображень яких відома, а вершини, ребра і грані-як точки, відрізки прямих і площини, побудова проекцій яких було наведено вище, можна викреслити і деталь, що складається з цих елементів.

Розглянемо приклад. На рис. 1 а наведено наочне зображення моделі, форма якої складається з трьох геометричних елементів: чотирикутної призми, трикутної призми і напівциліндра. Форма проекцій кожного з цих тіл відома. Отже, неважко буде викреслити і всю деталь, зобразивши спочатку чотирикутну призму, поставивши на неї трикутну призму і вписавши напівциліндр в чотирикутну призму. Такий порядок побудови креслення буде відповідати прийнятій в кресленні рекомендації - не будувати спочатку якесь із зображень повністю, а потім переходити до викреслювання наступного, так як при такому способі побудови НЕ буде чіткого уявлення про кожен елемент деталі і будь-якої з них можна пропустити.

Мал. 1. Побудова третьої проекції: а - наочне зображення; б-ортогональні проекції.

Побудова прямокутних проекцій проводиться в наступному порядку.

1. Вибирають положення для головного виду (зображення). Головний вид розташовують відносно фронтальної площини проекцій так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про форму та розміри предмета ( ГОСТ 2305-68). На рис. 1 б деталь розташована так, що трикутна призма виявилася справа. В іншому випадку на вигляді зліва верхня поверхня чотирикутної призми була б невидима.

2. Вибравши положення для головного виду, визначають необхідну їх кількість. При цьому прагнуть при мінімальному (найменшому) кількості видів забезпечити достатню наочність зображення.

3. Визначивши ці вихідні дані, розмічають поле креслення, т. Е. Тонкими лініями наносять орієнтовні контури майбутніх видів (зображень), і вибирають масштаб. При цьому види розташовують так, щоб використовувати всі поле креслення і залишити місце для нанесення розмірів і кутового штампу.

4. Приступають до проектування. Подумки розчленовують деталь на геометричні тіла, з яких вона складається, і викреслюють на всіх видах основне тіло, що є як би корпусом деталі. Спочатку дивляться на деталь спереду, і отримане в результаті проектування зображення розташовують на місці, обраному для головного виду (рис. 1 б). Далі дивляться на деталь зверху і отриману при проектуванні фігуру розташовують знизу від головного виду; дивляться на деталь зліва і отримане зображення розташовують праворуч від головного виду і на рівні його. Напрямок погляду спостерігача при отриманні видів креслення показано на рис. 1 а стрілками. Всі побудови спочатку роблять тонкими лініями. На проекціях, що представляють собою симетричні фігури, наносять осьові лінії.

5. Якщо деталь має вирізи, окремі проекції яких важко уявити в уяві, або інші елементи, при побудові проекцій яких зустрічаються труднощі, то їх будують по точках, застосовуючи вищевикладені способи.

6. Після завершення побудови і отримавши необхідні зображення, приступають до їх перевірці. Для цього дивляться на деталь, що не розчленовуючи її подумки на окремі тіла, а навпаки, об'єднуючи їх в одне ціле, і те, що бачать попереду, має відповідати головному виду. Потім розглядають деталь зверху і зліва. При такій перевірці часто виявляються пропущені або зайві лінії. На виконаному комплексному кресленні (рис. 1 б) висота головного виду і виду зліва, ширина деталі на вигляді зверху і вигляді зліва, довжина деталі на головному вигляді і вигляді зверху однакові. Це важливе правило, що випливає з самих основ прямокутного проектування, необхідно при побудові креслення строго дотримуватися. Цим правилом керуються і при нанесенні розмірів. Так як про будь-якому розмірі деталі можна судити по одному з видів, всі розміри на кресленнях наносять тільки по одному разу.

7. Обводять видимий контур креслення суцільною основною лінією, а невидимий - штриховий.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

За двома заданими проекціями побудувати третю, проставте розміри.

САМОКОНТРОЛЬ

  1. З якою метою підчас побудови виглядів використовують лінії проекційного зв'язку?
  2. Для чого призначена допоміжна пряма креслення?
  3. Які способи побудови допоміжної прямої креслення ви знаєте? У чому вони полягають?

Просмотр материалов ...