З м і с т

Тема 1. Загальні поняття про виконання креслень (0)

Подкатегории

1.1. Формати креслень. Рамка, основний напис, його заповнення (0)

Формати креслень. Рамка, основний напис, його заповнення

Креслення повинні бути однаково зрозумілими як для тих, хто їх виконує, так і для тих, хто буде ними користуватись. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають Державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені Державними стандартами, є обов'язковими для всіх, хто виконує креслення.

Формати креслень. Щоб креслення було зручно зберігати, а також користуватися ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін.

Таблиця . Формати креслень

Позначення формату Розміри сторін формату, мм
АО 841x1189
А1 594x841
А2 420x594
АЗ 297x420
А4 210x297

Для виконання креслень передбачено 5 основних форматів, кожний з яких має своє позначення і розміри сторін (табл. 1). Найбільшим серед них є формат АО з розмірами сторін 841x1189 мм (його площа дорівнює 1 м2). Всі інші формати утворені послідовним поділом його на дві рівні частини паралельно до меншої сторони відповідного формату.

Основний напис, його заповнення

Вони мають бути розташовані в право­му нижньому куті. На аркушах формату А4 ці написи роб­лять вздовж короткої сторони аркуша, а на аркушах інших форматів вони можуть бути орієнтовані як уздовж корот­кої, так і вздовж довгої сторони аркуша. Текстові написи завжди наносяться паралельно основним.

Стандартами встановлено форму, розміри, зміст, розта­шування граф основного напису, а також розміри рамок на кресленнях і схемах. Для всіх графічних конструкторських документів установлено напис, що виконується за формою

В основному напису зазначаються:

у графі 1- найменування виробу або його складової частини. Найменування має відповідати прийнятій терміно­логії та бути якомога коротшим;

у графі 2 – позначення технічного документа. Воно скла­дається з індексу підприємства-розробника, класифікацій­ної характеристики виробу,  порядкового реєстраційного номера. Деяким конструкторським документам присвоюють додатково такі шифри: СК — складальне креслення, ВЗ — креслення загального вигляду, ГК — габаритне креслення, МК — монтажне креслення та ін. На навчальних креслен­нях може бути запропонований такий варіант заповнення. Позначення документа складається з 13 знаків, наприклад МПТУ.КК.08.04.001, де МИТУ  - міське професійно-тех­нічне училище, КК — курс креслення, 08  — номер завдан­ня, 04 — номер варіанта, 001 — порядковий номер креслен­ня в завданні;

у графі 3 — позначення матеріалу деталі, наприклад Сталь 35 ГОСТ 1050—88 (графу заповнюють тільки на креслен­нях деталей);

у графі 4 — літера, присвоєна даному документу за ГОСТ 2.103 — 68, наприклад А. Графу заповнюють послі­довно, починаючи з крайньої лівої клітини. На навчальних кресленнях у графі 4 пишуть індекс Н;

у графі 5 — маса виробу або його частин, зображеного на кресленні. На кресленнях деталей і складальних одиниць вка­зують теоретичну або фактичну масу виробу в кілограмах; у графі б — масштаб зображення предмета на кресленні

(наприклад, 1 : 1);

у графі 7 — порядковий номер аркуша (наприклад, 1). На документах, що складаються з одного аркуша, графу не

заповнюють;

у графі 8 — загальна кількість аркушів документа дано­го виробу (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

у графі 9 — найменування або розпізнавальний індекс підприємства, що випустило документ (наприклад, ПТУ № 2). Графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа;

у графі 10 — характер роботи, виконаної особою, яка під­писала документ (перевірив провідний конструктор та ін.);

у графі 11 — прізвища осіб, які підписали документ;

у графі 12 — підписи осіб, прізвища яких зазначено в графі 11;

у графі 13 — дата підпису документа;

у графах 14—18 — відомості про зміни.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку і основний напис на форматі А4 по короткій і довгій стороні

 

САМОКОНТРОЛЬ

1. Що являє собою формат креслення?

2. Які розміри має аркуш формату А4?

3. Як утворюється поле креслення?

4. На якій відстані від країв аркуша проводять рамку креслення?

5. Які відомості містить основний напис креслення?

Просмотр материалов ...

1.2. Лінії креслення, їх призначення (0)

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Кожна лінія на кресленні має своє призначення. Застосування різних ліній на кресленнях робить їх більш виразними і зрозумілими для тих, хто ними користується. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. При виконанні технічних креслень найчастіше застосовують 8 типів ліній. Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису, її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Обрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на одному кресленні.

Запам'ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії (її позначають S) залежить товщина інших ліній.

Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізніше ви познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штриховки перерізів. Товщина суцільної тонкої лінії в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по усій лінії і становити 1 -2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2-3 рази меншу за товщину суцільної товстоїосновної лінії.

Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тількиштрихами

Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія - це лінія з точок, а не зі штрихів

Штрихпунктирна тонка лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (короткихштрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів у 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Штрихпунктирні лінії мають починатися і закінчуватися тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3-5 мм

Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково перетиналися між собою штрихами. Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3-5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший ніж 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.

Штрихпунктирна потовщена лінія призначена для позначення поверхонь деталей, які підлягають термічній обробці або коли на них слід наносити покриття. Штрихи цієї лінії коротші (їх довжина від 3 до 8 мм), ніж у штрихпунктирної тонкої. Товщина штрихів штрихпунктирної потовщеної лінії перебуває у межах від 5/2 до 2/3*.

Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної тонкої трохи більшими проміжками між

штрихами — від 4 до 6 мм. Товщина штрихів так само в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Розімкнута лінія призначена для показу того місця, де проходять лінії умовного перерізу предметів (про це докладно йтиме мова при вивченні перерізів і розрізів), її товщина вибирається в межах від з до 1,5л, а довжина штрихів — від 8 до 20 мм. На навчальних кресленнях товщину штрихів слід брати в 1,5 раза товщою від суцільної товстої основної лінії, а їх довжину — близько 12 мм. Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати чи перетинатися іншими лініями на кресленні.

Призначення основних типів ліній креслення

Лінії креслення

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку, основний напис і виконайте запропоноване креслення

САМОКОНТРОЛЬ

1. Які типи ліній ви знаєте?

2. Яку лінію називають суцільною товстою основною? Якої тов­щини вона повинна бути?

3. Яку лінію називають штриховою? Де її використовують?

4. Яке призначення штрихпунктирної лінії?

5. Якою лінією на розгортці показують лінію згину?

Просмотр материалов ...

1.3. Масштаби креслень (0)

Масштаби креслень, їх призначення

Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.

Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.

Значення масштабів стандартизоване:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;

масштаби збільшення — 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.

Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші від дійсних розмірів зображеного на кресленні предмета.

Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.

Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5 : 1).

Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 2.44 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах. В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.

Креслення деталі «вушко», виконані в різних масштабах

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку, основний напис і виконайте запропоноване креслення в масштабі 1:2, 2:1, 1:1

Просмотр материалов ...

1.4. Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленнях (0)

Нанесення розмірів

Креслення дає уявлення не тільки про форму зображеного предмета, а й про його розміри чи розміри його частин. Розміри на кресленнях позначають розмірними числами на розмірних лініях.

Лінійні розміри на кресленнях, які визначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, товщину тощо), подають у міліметрах, але позначення одиниці вимірювання не наносять.

Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які проводять перпендикулярно до відрізка контуру зображення, розмір якого зазначають (мал. 1.4.1). Розмірні лінії проводять паралельно до тих відрізків, розміри яких визначають.

 Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками, які впираються у виносні лінії. Розміри елементів стрілки (рис. 2.17) залежать від товщини прийнятої на кресленні суцільної товстої основної лінії. У межах всього креслення стрілки повинні бути приблизно однаковими, незалежно від довжини розмірної лінії. Якщо місця для стрілки недостатньо через близьке розташування контурної або виносної ліній, то їх потрібно переривати (рис. 2.18)

Мал..1.4.1. Позначення

Елементи лінійного розміру на кресленні

Виносні й розмірні лінії проводять суцільною тонкою лінією. Виносні лінії обов'язково виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1 ...5 мм. Відстань між розмірною лінією і контуром зображення повинна бути не менше 10 мм.

Взаємне розміщення виносних і розмірної ліній повинно бути таким, щоб вони разом з відрізком, що вимірюється, утворювали прямокутник (рис. 2.19).

При нанесенні розмірів на кресленнях перевагу слід віддавати розмірним лініям, проведеним поза межами контурів зображень. Не дозволяється використовувати як розмірні осьові, центрові і лінії контурів зображень.

Якщо розмірна лінія не дає змоги розмістити на ній стрілки, то лінію продовжують і стрілки наносять зі зовнішнього боку від виносних ліній (рис. 2.20).

Розмірне число наносять зверху розмірної лінії ближче до її середини, якщо вона розташована горизонтально або похило, і зліва від неї, якщо вона розташована вертикально (рис. 2.21, а). Якщо місця для написання розмірного числа недостатньо, його наносять на продовженні розмірної лінії (рис. 221, б) або на поличці лінії-виноски (рис. 2.21, в). Спосіб нанесення розмірного числа при різних положеннях розмірних ліній на кресленні визначається найбільшою зручністю читання креслення. Тому насамперед завжди слід намагатися наносити розмірні числа так, щоб вони зручно читались, якщо дивитися на них з боку основного напису креслення. Різні способи розміщення розмірних чисел при різних нахилах розмірних ліній показано на рис. 2.22. У заштрихованій зоні розмірне число наносять тільки на поличці лінії-виноски.

 На кресленні може бути кілька розмірних ліній, паралельних між собою. Щоб уникнути перетину виносних і розмірних ліній, завжди ближче до контуру зображення наносять менший розмір (рис. 2.23). Відстань між паралельними розмірними лініями має бути 6... 10 мм. Якщо на кресленні є більше двох паралельних розмірних ліній, то розмірні числа на них розміщують у шаховому порядку ( рис. 2.24).

На зображенні, що виконано з розривом, розмірну лінію не переривають (рис. 2.25)

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то їх дозволяється заміняти засічками, що наносяться під кутом 45° до розмірної лінії (рис. 2.26, а) або чітко нанесеними точками (рис. 2.26, б).

Кутові розміри (розміри кутів) на кресленнях вказують у градусах, мінутах і секундах умовними позначеннями (рис. 2.27). Виносні лінії кутового розміру є продовженням сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію проводять у вигляді дуги кола з центром у вершині кута.

Розмірні числа кутових розмірів наносять так, як показано на рис. 2.28. У зоні, розташованій вище горизонтальної осьової лінії, розмірні числа розміщують над розмірними лініями з боку їх опуклості. В зоні, розташованій нижче горизонтальної осьової лінії, — з боку увігнутості розмірних ліній. Розмірні числа у заштрихованій зоні вказують тільки на поличці лінії-виноски.

При нанесенні декількох концентричних розмірних ліній розмірні числа над ними розміщають у шаховому порядку (рис. 2.29).

При нанесенні розміру дуги кола розмірну лінію проводять концентричне до дуги кола, а виносні лінії паралельно до бісектриси кута. Над розмірним числом у цьому разі наносять знак  (рис.2.30).

Розміри діаметрів. Про розміри округлих частин предметів (круглі отвори) свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять умовний знак  (рис. 2.31). Висота кола цього знака дорівнює 5/7 h ( де h — висота розмірного числа), а похилий штрих має висоту і нахил такий, яку розмірного числа. Розмір діаметра пишуть над розмірною лінією усередині кола (рис. 2.32) або за його межами (рис. 2.33). При нанесенні розміру діаметра кола у його середині розмірне число зміщують відносно середини розмірної лінії (рис. 2.32). Стрілки, що обмежують розмірну лінію діаметра, можуть розміщуватися як всередині кола (рис. 2.34, а), так і поза ним (рис. 2.34, б).

Дозволяється проводити розмірну лінію діаметра не повністю (не на всю довжину), незалежно від того, чи зображено коло повністю (рис. 2.35, а), чи частково (рис. 2.35, б). У цьому випадку обрив розмірної лінії роблять далі від центра кола.

Знак діаметра перед розмірним числом наносять у тих випадках, коли дуга кола перевищує 180°.

Розміри радіусів. Заокруглені частини предметів, обмежені дугами кіл, меншими від 180°, позначають радіусами. Для позначення радіуса перед розмірним числом наносять умовний знак у вигляді літери . Висота цього знака повинна дорівнювати висоті розмірного числа. Розмірну лінію проводять з центру дуги і закінчують стрілкою, яка впирається у точку дуги кола. Якщо розмірна лінія радіуса занадто коротка і на ній не можна розмістити умовний знак і розмірне число, то їх наносять на продовженні розмірної лінії з зовнішнього боку дуги.

При проведенні декількох радіусів з одного центру розмірні лінії двох радіусів не повинні розміщуватися на одній прямій.

На робочих кресленнях на всі розміри призначають граничні відхилення. Граничні відхилення розмірів на кресленнях деталей можуть бути вказані одним із трьох способів (таблиця ).

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку і основний напис, виконайте запропоноване креслення та проставте розміри

САМОКОНТРОЛЬ

1. В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні розміри? кутові розміри?

2. Якою лінією проводять на кресленні виносні й розмірні лінії?

3. Якою має бути відстань між контуром зображення і розмір­ною лінією?

4. Як наносять розмірні числа по відношенню до горизонталь­них, похилих і вертикальних розмірних ліній?

5. Як наносять розміри кількох однакових елементів зображення?

6. У якій послідовності наносять розміри на кресленнях плоских предметів?

Просмотр материалов ...

1.5. Правила позначення шорсткості поверхонь на кресленнях (0)

Вимоги до шорсткості поверхні встановлюють без урахування дефектів поверхонь (подряпини, раковини і т. п.). Якщо у цьому виникає необхідність, їх указують окремо.

Згідно з ГОСТом 2789-73, шорсткість поверхонь позначають на машинобудівних кресленнях за певною структурою (рис. 1.5.1).

Знак повинен дотикатися вершиною до контуру поверхні виробу або виносної лінії. Полка знака може бути відсутня, якщо не вказуються пункти 4, 5 або в.

Нове позначення введено відповідно до змін, які були прийняті Міжнародною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації у 2002 році (за ухвалення проголосували національні органи Вірменії, України, Молдови, Казахстану, Таджикистану, Росії, Білорусії, Киргизії, Узбекистану). В Україні нове позначення введено в 2005 07-01 (рис. 1.5.2).

У разі підвищених вимог до шорсткості та якості обробки поверхонь встановлюються додаткові вимоги до напрямку нерівностей. На кресленнях умовні позначення напрямку нерівностей (ГОСТ 2.309-73) за потреби позначають спеціальними знаками (табл. 1).

Рис. 1.5.1. Позначення шорсткості згідно з ГОСТом 2789-73:

1 - параметр (параметри) шорсткості; 2 - знак шорсткості; 3 - полка знаку шорсткості; 4 - вид обробки поверхні та (або) інші додаткові вказівки; 5 - базова довжина згідно з ГОСТом 2789-73; 6 - умовне позначення напрямку нерівностей

Рис. 1.5.2. Позначення шорсткості згідно зі змінами 2005-07-01:

1 - параметр (параметри) шорсткості; 2 - знак шорсткості; 3 - полка знаку шорсткості; 4 - вид обробки поверхні та (або) інші додаткові вказівки; 5 - базова довжина згідно з ГОСТом 2789-73; 6 - умовне позначення напрямку нерівностей

Залежно від методу обробки шорсткість позначається одним із трьох знаків (таблиця 1):

Таблиця 2

Напрями нерівностей та їх позначення згідно з ГОСТом 2.309-73 зі змінами № 3

Базову довжину в позначенні шорсткості поверхні не вказують, якщо визначення значень параметрів Ra і Rz повинно проводитися в межах базової довжини, що відповідає вищевказаним значенням.

Позначення шорсткості, яка є однаковою для частини поверхонь виробу, може бути поміщене в правому верхньому кутку креслення разом із умовним позначенням (V). Це означає, що всі поверхні, на зображення яких не нанесено позначення шорсткості або знак 'У , повинні мати шорсткість, указану перед умовним позначенням. Розміри знаку, взятого в дужки, повинні дорівнювати розмірам знаків, нанесених на зображенні.

Приклади розміщення позначення шорсткості на лініях контуру деталі, виносних лініях, на поличках ліній-виносок, а якщо не вистачає місця, допускається розміщення позначень на розмірних лініях або на їх продовження:

Просмотр материалов ...